Теорія літератури 5 клас

ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК для 5 класу

Авторський — той, що належить авторові (твір, позиція, думка, образ, ідеал тощо).

Автор – творець художніх текстів. У своїх творах він втілює власне світосприйняття, виражає ставлення до зображуваних персонажів і подій.

Алегорія (від грецьк. allos — інший і agoreuo — говорю) — художній засіб, який дає змогу втілити загальні поняття (якості, риси, стосунки) у конкретних образах. Це спосіб інакомовлення, тобто коли […]

Алегорія – інакомовне зображення рис характеру, поведінки, взаємин людей і явищ суспільного життя.

Антитеза – різке протиставлення героїв, ситуацій, характерів, душевних або природних станів тощо.

Вірш — поняття, яке використовується в декількох значеннях: 1)   рядок віршованого твору, що характеризується ритмікоінтонаційною завершеністю, яка спричиняє обов’язкове відокремлення від іншого рядка кінцевою паузою; 2)   цілісний текст — віршований твір; 3)   антонім поняття проза, синонім поняття поезія (хоча слово поезія може вживатися й у ширшому значенні — як сукупність віршованих творів, особливість художнього мовлення). […]

Діалог – обмін думками між героями художнього твору.

Епітет — один із засобів поетичного мовлення (художньої виразності), художнє означення, що підкреслює характерну рису, визначальну якість предмета або явища, збагачуючи його новим емоційним або смисловим нюансом. У ролі епітета найчастіше використовується прикметник (інколи іменник). Епітет відповідає на питання який? Епітети фольклорного походження, які закріплюють певні значення за предметами та явищами, називаються постійними (наприклад, жива […]

Епітет – художнє означення, яке надає образу додаткових емоційних і смислових відтінків. Найчастіше такі означення виражені прикметниками.

Загадка — це малий жанр фольклору, в основу якого покладено запитання або опосередкований опис предмета чи явища, що передбачають відповідь (відгадку, називання конкретного предмета та явища, про які йдеться).

Загадка – інакомовний опис одного предмета за допомогою опису іншого на основі їхньої подібності, яка і є підказкою для правильної відповіді.

Ідея – основна думка художнього твору.

Казка — усна народна оповідь про вигадані події.

Казка (народна) — один з основних жанрів усної народної творчості, у якому розповідається про вигадані події, які сприймаються й розповідаються як реальні. Алегорія (від грецьк. allos — інший і agoreuo — говорю) — художній засіб, який дає змогу втілити загальні поняття (якості, риси, стосунки) у конкретних образах. Це спосіб інакомовлення, тобто коли йдеться про одне, […]

Літературна казка – авторський художній твір з вигаданим сюжетом, у якому наявні чарівні, фантастичні елементи. Літературна казка тісно пов’язана з народною і має з нею чимало спільного. Проте, на відміну від фольклорної, літературна казка належить конкретному письменникові; існує в одному незмінному варіанті, якого до публікації не було в усній народній творчості, і має низку власних особливостей.

Літературний герой (літературний персонаж) — дійова особа художнього твору. Літературний герой характеризується через зовнішність, душевні якості, вчинки й взаємини з іншими персонажами. Літературними героями можуть бути не лише люди, а й тварини, фантастичні істоти, рослини чи речі. Герої, які перебувають у центрі художнього зображення, називаються головними. Персонажі, що з’являються в окремих епізодах і пов’язані з історією головного героя, називаються другорядними. Інколи поняття «персонаж» і «герой» розрізняють. Існує думка, що характер літературного персонажа розкривається насамперед через активні дії та вчинки.

«Мандрівні» казкові сюжети – усталені сюжети, які повторюються в казках різних народів, дещо змінюючись залежно від місцевих умов.

Метафора – образний вислів, який вживається в переносному значенні й ґрунтується на уподібненні одного предмета (чи явища) іншому. Метафору також можна схарактеризувати як приховане порівняння, у якому опущено притаманні відкритому порівнянню слова «немов», «неначе» тощо.

Народна (фольклорна) пісня – один з найдавніших різновидів усної народної творчості, у якому поєднано елементи словесного й музичного мистецтв. Народні пісні відображають побут, традиції, звичаї, важливі події з історії народу, а також його духовний світ.

Народна (фольклорна) казка – усна оповідь про вигадані події. Існує кілька основних типів народних казок, зокрема – чарівна, побутова, казка про тварин.

Оповідання — невеликий прозовий твір, у якому зображується якась подія (чи епізод) із життя одного або кількох персонажів.

Оповідання – невеликий за обсягом прозовий твір, у якому зазвичай описано один епізод із життя героя.

Оригінал (художнього твору) (латин. первісний) — текст, створений тією мовою, якою володіє і яку обрав автор.

Оригінальні твори – художні тексти, які ми читаємо тією мовою, якою їх було написано.

Пейзаж – опис природи в художньому творі.

Переклад (художній) — різновид літературної творчості, унаслідок якої твір, існуючи в одній мові, «оживає» в іншій, […]

Перекладач — людина, яка здійснює переклад тексту з однієї мови іншою. Переклад — передача змісту усного висловлювання чи писемного тексту засобами іншої мови.

Перекладні твори – художні тексти, відтворені іншою мовою.

Персонаж — будь-яка дійова особа літературного твору. Персонажами можуть бути люди, тварини, олюднені образи речей, явища природи тощо. За своїм призначенням у сюжеті персонажі бувають головні (які впливають на розвиток сюжету, відіграють провідну роль у розвитку подій) і другорядні (які не впливають на розвиток подій, але необхідні для розуміння головних персонажів, середовища тощо). Герой — […]

Пісня (як жанр фольклору) — словесно-музичний твір, призначений для співу, що відображає почуття й переживання людини.

Повість – прозовий твір, який має більший, ніж оповідання, обсяг. У повісті зазвичай змальовано низку подій із життя головного героя й детально зображено пов’язаних з ним другорядних персонажів.

Портрет (фр., англ. portrait) — один із засобів художнього зображення персонажа твору, змалювання (опис) людини, її зовнішнього вигляду, виразу обличчя, одягу, рухів, поведінки тощо. Сюжет (фр. sujet) — художня послідовність подій у літературному творі. Сюжет тісно пов’язаний з темою твору, він є її реалізацією в художньо вибудуваному ланцюгу подій. Для розуміння сюжету важливо знати не […]

Портрет – опис зовнішності героя художнього твору.

Приказка — малий жанр фольклору, що містить оцінку, натяк, висновок, але не є закінченою думкою чи судженням.

Приказка – образний вислів, який дає яскраву оцінку певному явищу. Приказка побудована як незакінчена думка, що містить натяк на висновок.

Прислів’я — малий жанр фольклору, коротке висловлювання або судження повчального змісту, містить закінчену думку, оцінку певного явища.

Прислів’я – стислий влучний народний вислів повчального змісту, побудований як завершене судження.

Рима – співзвучність закінчень віршових рядків.

Ритм – упорядковане чергування наголошених і ненаголошених складів у віршовому рядку.

Роман — один із жанрів художньої літератури, прозовий твір, місткий за обсягом, складний за будовою, у якому широко охоплено важливі проблеми, життєві події, розкрито історії багатьох персонажів протягом значного проміжку часу. Залежно від того, про що йдеться у творі, роман може бути пригодницьким, історичним, фантастичним, автобіографічним, виховним тощо. Як правило, у романі поєднується багато різних […]

Роман – великий за обсягом прозовий твір, у якому на тлі суспільних подій зображено значну частину життя головного героя або його долю в цілому. У романі діє багато персонажів, і не всі вони пов’язані з головним героєм.

Світова література — сукупність різних національних літератур, які мають спільні закони розвитку, етапи, тенденції від давнини до сучасності. Національні літератури протягом віків зберігають свою самобутність, але разом із тим взаємодіють між собою й взаємозбагачуються в процесі творчого впливу, у зв’язках із фольклором, мистецтвом, філософією. Національна література — надбання мистецтва слова певного народу, нації (українська, англійська, […]

Світова література – сукупність творів художньої літератури всіх країн світу від давнини до наших днів.

Сюжет – послідовність подій у художньому творі.

Тема — коло подій, життєвих явищ, змальованих у творі (тобто те, про що йдеться в художньому творі); тема або низка тем розкриваються у творі в органічному зв’язку з проблемою, яка з них постає й потребує осмислення. Ідея художнього твору — його провідна думка, емоційна спрямованість (тобто те, що утверджується, проголошується митцем).

Тема – те, про що йдеться в художньому творі.

Фантастика (з грецьк. здатність уявляти) — 1) те, чого не існує в реальній дійсності; 2) світ уявлень і образів митця, який базується на основі засвоєних раніше фактів із реального життя; творча уява; 3) різновид художньої літератури, заснований на вигадці, творчій уяві, фантазії; до цього різновиду можуть належати будьякі жанри — оповідання, казка, повість, роман тощо.

Фантастика – різновид художньої літератури, у якому зображуються незвичайні, неправдоподібні явища і створюється вигаданий, нереальний, сповнений чудес світ.

Фольклор (англ. folk — народ, люди і lore — мудрість, знання), або усна народна творчість, усна народна словесність, народнопоетична творчість, — сукупність творів колективного походження, що виникли в глибоку давнину, існували в усній традиції як утілення народних уявлень (про світ, природу, моральні якості та ін.) та ідеалів. Характерні ознаки фольклору: колективний творець;   усна форма поширення; […]

Фольклор – усна народна творчість.